Documente online.
Username / Parola inexistente
  Zona de administrare documente. Fisierele tale  
Am uitat parola x Creaza cont nou
  Home Exploreaza
Upload



















































МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В АСПЕКТІ НОВОГО ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Ucraineana


Межі здійснення права власності в аспекті но 131e42b ;вого Цивільного кодексу України



Зміст субєктивного цивільного права становлять всі можливі дії уповноваженої особи, які окреслюються законом самим загальним чином. Субєкт правовідносин шляхом здійснення цих дій задовольняє свої потреби та інтереси. Субєктивне право не свобода в рамках закону, а гарантована законом свобода, і тому можливість самостійно діяти і приймати вольові рішення підлягає охороні з боку держави. Однак субєктивне цивільне право не безмежне, його межі визначаються законом і встановлюють міру можливої поведінки уповноваженої особи у правовідносинах. Крім меж субєктивних прав існує й можливість їх обмеження.

В Україні конституційне регулювання обмеження прав і свобод осіб ґрунтується на принципі неприпустимості свавільного їх обмеження. Згідно з ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією, а при прийнятті но 131e42b ;вих законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. На неприпустимість свавільного обмеження прав і свобод направлені конституційні гарантії, закріплені у ч. 3 ст. 57 Конституції України, якою встановлюється, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обовязки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. У Конституції наголошується, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обовязки визначаються виключно законами України (п.1 ст.92) і забороняються зміни до Конституції України, якщо вони передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини й громадянина (ч. 1 ст. 157).



Конституція України встановлює підстави обмеження прав і свобод, зокрема, в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64), з метою запобігання злочину чи його припинення; врятування життя людей та майна, здійснення безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; забезпечення охорони здоровя й моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей; зясування істини під час розслідування кримінальної справи; забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту; запобігання розголошенню конфіденційної інформації тощо. Конкретизацію й деталізацію зазначена конституційна норма знаходить у законах України Про правовий режим надзвичайного стану від 16 березня 2000 р. та Про правовий режим воєнного стану від 20 квітня 2000 р., якими встановлений вичерпний перелік конкретних обмежень прав і свобод на період уведення надзвичайного чи воєнного стану.

Зазначені підстави обмеження прав і свобод не викликають сумнівів, бо йдеться про захист прав та інтересів більшості людей від зловживання з боку меншості чи про створення необхідних умов для реалізації особою своїх прав і свобод. Отже, виходячи з положень ст. 64 Конституції України, умовами обмеження прав і свобод є: положення Конституції та законів України, а також у певних випадках, виходячи з сутності цих обмежень, зазначення терміну їх дії.

Межі здійснення права власності можна розглядати в обєктивному та субєктивному розумінні.




В обєктивному розумінні ці межі є існуванням системи норм, що регулюють відносини власності, а також установленням вимог до субєктів по здійсненню правомочностей власника. Цією системою норм встановлюються поряд із дозволами обовязки та заборони. Необхідність встановлення обовязків та заборон для запобігання свавілля з боку власника обумовлюється інтересами суспільства в цілому і кожного з його членів, які також є власниками. У субєктивному ж розумінні ці межі є встановленням повноважень власника по володінню, користуванню, розпорядженню.

Право власності можна розглядати з позицій позитивного і природного права. Як інститут позитивного права право власності це сукупність норм, обовязкових для осіб, порушення яких спричиняє певні негативні наслідки. Позитивним правом особам надається можливість визначати своєю власною волею юридичні положення у відносинах, у які вони вступають, внаслідок чого за волею особи виникає її певна автономія. З огляду позитивного підходу норма закону надає власникові право або забороняє що-небудь робити, зобовязує його утримуватися від певних дій щодо обєкта його права власності. Природне бачення права власності розглядає його як властиве людині, і тому ним закладається врахування її потреб, що виходять із природних вимог. Однак і ним не може відкидатися враховування соціального призначення, розумності й сумлінності, охорони навколишнього середовища, моральних основ суспільства, що також є природним для людського соціуму.

Отже, в будь-якому разі осіб обмежують зобовязувальні но 131e42b ;рми при здійсненні ними права власності, що в ч. 4 ст. 319 ЦК України позначається власність зобовязує. Конкретизація цих обовязків, їх зміст, коло субєктів, які мають право вимагати виконання цих обовязків, тощо обумовлюються сутністю відповідних правовідносин. Зрозуміло, що обовязки власника як субєкта абсолютних правовідносин відрізняються від його ж обовязків, коли він вступає у зобовязальні правовідносини, реалізуючи свої повноваження по користуванню чи розпорядженню майном. Як абсолютному праву, праву власності притаманні передусім пасивні обовязки власника. Проте у нього є й активні обовязки, повязані із несенням тягаря утримання майна, виконання певних дій по припиненню свого права, наприклад на нерухомість.



Таким чином, юридичний обовязок власника це забезпечена законом необхідність його певної поведінки, спрямованої на здійснення субєктивного права власності. Вступаючи у різні відносини, власники здійснюють численні субєктивні цивільні права та виконують юридичні обовязки, які обумовлюються сутністю цих відносин.

Як бачимо, ЦК України загальним чином регулює межі здійснення цивільних прав (ст.13) і передбачає спеціальну норму стосовно меж здійснення права власності (ст.319), які у сукупності надають можливість уявлення про сутність цих меж, що є невідємною характеристикою права власності. Вони зводяться до обовязків власника утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, не допущення дій особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, додержуватися моральних засад суспільства тощо.













Document Info


Accesari: 4205
Apreciat:

Comenteaza documentul:

Nu esti inregistrat
Trebuie sa fii utilizator inregistrat pentru a putea comenta


Creaza cont nou

A fost util?

Daca documentul a fost util si crezi ca merita
sa adaugi un link catre el la tine in site

Copiaza codul
in pagina web a site-ului tau.




Coduri - Postale, caen, cor

Politica de confidentialitate

Copyright Contact (SCRIGROUP Int. 2019 )