Documente online.
Username / Parola inexistente
  Zona de administrare documente. Fisierele tale  
Am uitat parola x Creaza cont nou
  Home Exploreaza
Upload



















































Теоретичнi основи вивчення передумов формування i розвитку особистостi в немовлячому та ранньому вiцi в психолого-педагогiчнiй лiтературi

Ucraineana












ALTE DOCUMENTE

ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА
Практичне застосування &
ВИЗНАЧЕННЯ ДОВЖИНИ ХВИЛ&
Одноетапні задачі стоха&
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО Н
ВИЗНАЧЕННЯ ТОВЩИНИ ПЛАС&
Теоретичнi основи вивчен

Теоретичнi основи вивчення передумов формування i розвитку особистостi в немовлячому та ранньому вiцi в психолоk 222c22c 5;о-педагогiчнiй лiтературi



1.1.Загальна характеристика поняття особистостi в дослiдженнях вiтчизняних та зарубiжних вчених

У психолоk 222c22c 5;iчнiй науцi не iснує загальноприйнятого визначення природи особистостi.Епоху активного наукового вивчення проблем особистостi можна умовно роздiлити на два етапи.Перший охоплює перiод з кiнця XIX до середи-ни XX ст. i приблизно збiгається з перiодом становлення класичної психолоk 222c22c 5;iї. У цей час були сформульованi фундаментальнi полоk 222c22c 8;ення про особистiсть, за-кладенi голоk 222c22c 4;нi напрями психолоk 222c22c 5;iчних дослiджень особистостi. Другий етап дослiджень проблем особистостi розпочався у другiй полоk 222c22c 4;инi XX ст.

В.Джемс видатний американський психолоk 222c22c 5;, який один iз перших почав розробляти прблему особистостi на науковiй основi. Пiд впливом його теорiї формувалися подальшi концепцiї особистостi, зокрема американська персоно-логiя,рiзнi напрями психолоk 222c22c 5;iї,що дослiджували <<образ самого сeбе>>, <<само-оцiнку>>,<<самосвiдомiсть>>особистостi тощо.В.Джемс вивчав особистiсть у ме-жах власної концепцiї свiдомостi,центральним поняттям якої є <<потiк свiдомо- стi>>.На його погляд,у самосвiдомостi особистостi можна видiлити два аспекти-

<<емпiричне Я>>i <<чисте Я>>,або вiдповiдно об'єкт i cуб'єкт,тобто те,що пізна-

ється,i те,що пiзнає.[19,77]

Розглядаючи <<емпiричне Я>>,В.Джемс тлумачить особистiсть людини як загальну суму всього того ,що вона може назвати своїм.Аналiз особистостi в цьому планi має включати :а)складовi елементи;б)почуття та емоцiї,викликанi цими елементами(самооцiнка);в)учинки,що спричиненi цими елементами (пiк-лування про самого себе та самозбереження).

Складовi елементи особистостi можуть бути розподiленi на три класи: фiзична особистiсть,соцiальна i духовна.

Фiзична особистiсть мiстить у собi тiлесну органiзацiю,одяг,батька й ма-тiр,жiнку i дiтей.Так,коли хтось iз старших помирає,то зникає i частина нас са-

мих.Або нам соромно за поганi вчинки близьких та друзiв,ми хвилюємось за них так,начебто самi знаходимося на їхньому мiсцi тощо.

Cоцiальна особистiсть визначається належнiстю людини до людського роду i визнанням цього iншими людьми.За В.Джемсом , людина мiстить стiль-ки соцiальних особистостей,скiльки iндивiдуумiв або їх групп визнає в нiй осо-бистiсть.[19,77]

Духовна особистiсть це об'єднання станiв свiдомостi ,конкретних духов-них здiбностей i якостей людини .

Почуття та емоцiї характеризують особистiсть з боку її самооцiнки,яка бу-

ває двох видiв:самовдоволення i невдоволення собою,за чим стоять два проти-

лежні класи почуттiв, що пов'язанi з успiхом або неуспiхом, iз сприятливим становищем у суспiльствi.

З учинкового боку особистiсть,за В.Джемсом,характеризують пiклування

про себе i самозбереження,а саме:пiклування про фiзичну особистiсть(захист,

харчування),про соцiальну особистiсть(дружба,кохання,ревнощi,прагнення сла-

ви,вплив на iнших людей,влада над ними тощо) та про духовну особистiсть(ро-

зумовий, моральний i духовний прогресс).[19,77]

Окремi сторони особистостi стикаються ,суперечать одна однiй.Самовдо-

волення особистостi в життi зумовлене тим,як спiввiдносяться мiж собою реа-

лiзованi та потенцiйнi здiбностi.У зв'язку з цим В.Джемс пропонує розглядати самоповагу особистостi як вiдношення ,в якому чисельник виражає реальний успiх,а знаменник-домагання.

За цiєю формулою вiдмова вiд домагань дає особистостi таке ж бажане

полегшення,як i їх здiйснення й досягнення успiху.Самопочуття людини зале-

жить вiд самої особистостi,її успiхiв та домагань.

В.Джемс вводить поняття iєрархiї особистостей,у якiй фiзична особис-

тiсть перебуває внизу,духовна-вгорi,а рiзнi види матерiальних i соцiальних осо-

бистостей-у промiжку мiж ними.При цьому соцiальна особистiсть стоїть вище

матерiальної.Духовна ж особистiсть має бути для людини найвищою цiннiстю:

особистiсть може скорiше пожертвувати друзями,добрим iм'ям,власнiстю i на-

вiть життям,аби не зрадити свої духовнi принципи. .[19,78]

В.Джемс вважає , що << чисте Я >>, або те, що пiзнає, - це мислячий суб'єкт,душа,дух,мислення,трансцендентальне <<Я>>,а врештi-решт-самi думки

Центральною ланкою особистостi, за американським дослiдником К.Роджерсом,є самооцiнка,уявлення людини про себе, <<Я-концепцiя>>, що по-

роджується у взаємодiї з iншими людьми. Однак формування самооцiнки не проходить без конфлiктiв,вона часто не збiгається з оцiнкою людини оточуючи-ми,i тодi виникає дилема-чи прийняти оцiнку iнших,чи залишитись зi своєю.Не-

правильне уявлення про себе призводить iнодi до крайнощiв у перекручуваннi

самооцiнки.Такi випадки можуть викликати невротичнi конфлiкти i потребують

допомоги психолоk 222c22c 5;а у створеннi гнучкої самооцiнки.Здатнiсть до гнучкої само-

оцiнки,вмiння пiд тиском досвiду переоцiнювати систему цiнностей, що виник-ла ранiше,-все це визначається К.Роджерсом як важлива умова психiчної цiлiс-

ностi особистостi та її психiчного здоров'я в рiзних життєвих ситуацiях.Завдяки

К.Роджерсу явища самосвiдомостi та самооцiнки,їхнi функцiї в поведiнцi й роз-витковi суб'єкта стали важливим предметом подальших психолоk 222c22c 5;iчних дослід- жень.[19,88]

Г.Олпорт вважав особистiсть вiдкритою системою:розвиток особистостi

завжди здiйснюється у взаємозв'язку з iншими людьми.Особистiсть,за його ви-

значенням, - це динамiчна органiзацiя особливих мотивацiйних систем,звичок,

установок i особистiсних рис iндивiда,якi визначають унiкальнiсть його взаємо-

дiї з середовищем,передусiм соцiальним.Однак у цих стосунках немає рiвнова-

ги мiж довкiллям i людиною. Людина повинна увесь час встановлювати новi стосунки i розвивати наявнi, тобто постiйно <<розривати>> гомеостаз. Отже,пос-

тiйний розвиток особистостi є основною формою її iснування.Соцiальнi вiдно-

сини конституюють,за Г.Олпортом,особистiсть,<<вiдв'язуючи>>її вiд бiолоk 222c22c 5;iчних

потреб.

Як важливий механiзм розвитку особистостi Г.Олпорт визнає << рису>>,

пiд якою вiн розумiє <<рису-мотив>>, <<рису-iнтерес>>, тобто мотиви поведiнки,

що дiють у даний момент.Кожна людина народжується з певним набором <<рис-мотивiв>>,якi потiм трансформуються,пiдлягають змiнi. Iснують два класи рис -

основнi та iнструментальнi.Основнi риси стимулюють поведiнку людини,а iн-

струментальнi формують її.Основнi риси переплiтаються з iнструментальними,

що сприяє формуванню особистостi.

Кожнiй особистостi притаманнi голоk 222c22c 4;нi,кардинальнi риси i риси друго-

ряднi. Незвичайнi люди характеризуються наявнicтю домiнуючої, центральної риси.У звичайних же людей таких ознак може бути кiлька. Здоровiй особистос-

тi,за Г.Олпортом,властивi такi риси,як активна позицiя вiдносно дiйсностi; дос-

тупнiсть досвiду для свiдомостi,тобто здатнiсть бачити подiї власного життя та-

кими,якими вони є, не застосовуючи <<психолоk 222c22c 5;iчного захисту>>; самопiзнання;

здатнiсть до абстракцiї; постiйний процес iндивiдуалiзацiї; функцiональна авто-

номія рис;стiйкiсть до фрустрацiї.Важливою умовою розвитку особистостi ви-

знається можливiсть чинити опiр рiвновазi. Напруга має пiдтримуватись, а не усуватись.При цьому вчений базує свої погляди на бiографiях видатних людей,

для яких життя-це безперервне долання труднощiв,бiльше того -вони самi праг-

нуть цього,шукаючи та долаючи перешкоди. Невротичну особистiсть, за Г.Ол-

портом,характеризує наявнсть таких рис,як пасивна позицiя щодо свiту;застосу-

вання рiзних видiв психолоk 222c22c 5;iчного захисту-витиснення,сублiмацiї,проекцiї,замi-

щення; викривлення iстинного стану речей; обмеженiсть мислення; <<закляк-лість >>розвитку.[19,89]

Отже,особистiсть конкретної людини характеризується певною систе-

мою рис-мотивв,яка визначає її поведiнку та розвиток.

Американський психолоk 222c22c 5; А.Маслоу голоk 222c22c 4;ною характеристикою осо-



бистостi вважав потяг до самоактуалiзацiї,самовираження,розкриття потенцiй до творчостi та любовi,в основi яких лежить гуманiстична потреба приносити людям добро.Вiн стверджував,що в людинi,як i в тваринi,закладений iнстинкт збереження своєї популяцiї,що змущує їх допомагати одне одному. Потреба в

самоактуалiзацiї своїх можливостей i здiбностей властива здоровiй людинi , а

найбiльшою мiрою - видатним людям.Суспiльство може процвiтати, якщо воно

знаходить шляхи розвитку здорових,сильних,розумово-повноцiнних особистос-

тей. Поступ суспiльства вiдбувається не революцiйним шляхом, не соцiальними

перетвореннями,а задоволенням гуманiстичних потреб.

За А.Маслоу,ядро особистостi утворюють гуманiстичнi потреби в добрi,

Моральностi, доброзичливостi, з якими народжується людина i якi вона може реалiзувати в певних умовах. Однак цi потреби в самоактуалiзацiї задовольня- ються лише за умов задоволення iнших потреб i передусiм фiзiолоk 222c22c 5;iчних.Біль-

шостi ж людей не вдається досягти задоволення навiть нижчих потреб.Iєрар-

хiю потреб,згiдно з Маслоу,складають:

1)фiзiолоk 222c22c 5;iчнi потреби;

2)потреби в безпецi;

3)потреби в любовi й прихильностi;

4)потреби у визнаннi та оцiнцi;

5)потреби в самоактуалiзацiї-реалiзацiї здiбностей i талантiв.

Самоактуалiзацiї досягає лише невелика кiлькiсть людей,котрi являють

cобою особистостi.Маслоу називає такi їхнi особливостi,як невимушенiсть у по-

ведiнцi, дiлову спрямованiсть, вибiрковiсть, глибину та демократичнiсть у сто- сунках, незалежнiсть,творчi прояви та iн.[19,90]

Одна з найвидатнiших теорiй особистостi була створена З.Фрейдом.Вi-

домий австрiйський психоаналiтiк видiляв двi основнi природженi iнстинктивнi

потреби,якi визначають психiчну дiяльнiсть людини, - лiбiдозну(iнстинкт само-збереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг) та агресивну ( потяг до руйнування,смертiiйни).Задоволення цих потреб стикається з перешкодами з боку навколишнього свiту, суспiльства, тому вони витискуються i створюють cферу <<несвiдомого>> .Однак iнстинктивнi потреби все ж прориваються, обхo-дячи <<цензуру>> свiдомого,i виявляються у виглядi символiв.Все,що виробляє людина-твори мистецтва,лiтератури,-це,за З.Фрейдом,символiзацiя витиснених у <<пiдпiлля>> несвiдомих потреб.Вони можуть проявлятись i в рiзних формах повсякденного життя людини-обмовках,снобаченнях тощо.З.Фрейд вважав мi-фи,народнi звичаї також наслiдком символiзацiї витiснених бiолоk 222c22c 5;iчних потреб.

Вiдповiдно до цих поглядiв структуру особистостi,за З.Фрейдом, утво-рюють три основних компоненти:<<Воно>>,<<Я>>,i<< Над-Я>>.У сферi <<Воно>>до- мiнують витисненi несвiдомi iнстинкти,вона пiдкоряється принципу задоволен-ня. <<Я>> пiдпорядковується, з одного боку, несвiдомим iнстинктам, а з iншого нормам i вимогам дійсності.<<Над-Я>>-це сукупнiсть моральних норм суспiль-ства, якi виконують роль <<цензора>>. [19,82]

Отже,<<Я>>,за З.Фрейдом,звичайно перебуває у конфлiктi,поскiльки

вимоги<< Воно>> i <<Над-Я>> несумiснi.Тому <<Я>> постiйно звертається до меха-нiзмiв психолоk 222c22c 5;iчного захисту,роль яких виконують сублiмацiя,проекцiя, замi-щення, витиснення.Це вiдбувається несвiдомо,однак мотиви, переживання, по-чуття, що перемiщуються у сферу несвiдомого,виявляють себе у виглядi симво-лiв,уформi дiяльностi,найчастiше творчої,яка прийнятна для <<цензора>>.

У теорiї особистостi З.Фрейда мiстяться як деякi продуктивнi науковi

полоk 222c22c 8;ення( про складнiсть,багатоплановiсть структури особистостi,про свiдоме й несвiдоме, про внутрiшнi суперечностi особистостi), так i спiрнi погляди на природу особистостi.Вже сучасники З.Фрейда i навiть його учнi вбачали у пси-хоаналiтичному вченнi ряд дискусiйних моментiв.Так,найбiльшiй критицi були пiдданi погляди на мотивацiю людської поведiнки,що пов'язувалися переважно з природженими iнстинктивними (сексуальними та руйнiвними ) потребами,на фатальний антагонiзм мiж свiдомим i несвiдомим та мiж iндивiдом i суспiльст-вом.Виникла потреба у подоланнi бiолоk 222c22c 5;iзаторських поглядiв на особистiсть, у соцiалiзацiї фрейдистської теорiї особистостi,що й було здiйснено неофрейдис-тами.[19,83]

Вiдомий вiтчизняний психолоk 222c22c 5; С.Л.Рубiнштейн розглядав особистiсть у контекстi розроблюваних ним принципiв детермiнiзму i єдностi свiдомостi та дiяльностi.На його думку,особистiсть у з'ясуваннi психiчних процесiв виступає як взаємопов'язана сукупнiсть внутрiшнiх умов,через якi заломлюються усi зов-нiшнi дiяння. До цих внутрiшнiх умов належать i психiчнi явища -психчнi влас-тивостi та стани особистостi.

Особистiсть зумовлена iсторично - еволюцiєю живих iстот, iсторiєю становлення людства i особистою iсторiєю розвитку людини.Тому в структурi особистостi можна виявляти компоненти рiзного рiвня узагальнення й стiйкос-тi, якi змнюються рiзними темпами.

Особистість є тим більш значущою,чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне,суспільне.Як власне особистісні серед усього розмаїття властивостей С.Л.Рубінштейн виділяє ті,що спричиняють сус-пільно значущу поведінку або діяльність людини.Тому основне місце серед них мають займати система мотивів і завдань,які людина ставить перед собою,а та-кож властивості характеру,що зумовлюють вчинки людини,здібності,роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяль-ності.[19,95]

Особистість визначається своїм ставленням до навколишнього світу,

до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяль-ності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу, сус-пільство.Не можна відокремити особистість від тієї реальної ролі,яку вона віді-

грає в житті. Однак значущість особистості зумовлена не лише самими її влас-

тивостями,а й значущістю тих суспільно-історичних сил,які вона представляє.

Особистість виявляється і формується у взаємодії з навколишнім середови-щем,тому таке велике значення для розуміння особистості має діяльність.Осо

бистість - це реальний індивід,жива,діюча людина,яка є носієм суспільних сто-

сунків.Особистість неможлива без психіки,без свідомості.Усі психічні явища і

процеси органічно вплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва функція полягає в регуляції діяльності людей.Обумовлені зовніш-

німи впливами,психічні процеси особистості самі опосередковують поведінку і діяльність,залежність суб'єкта від об'єктивних умов.

Фундаментальне значення має полоk 222c22c 8;ення С.Л.Рубінштейна про багатопла-

Новість психічного, багаторівневість перебігу психічних процесів. Структура особистості складається з різноманітних компонентів.[19,96]

Будь-яка особистість включає в себе <<Я>> як суб'єкт довільної діяльності,

якому властиві мотиви свідомої поведінки.Поняття особистості у психолоk 222c22c 5;ії не

зводиться до поняття суб'єкта у вузькому розумінні. Психічний зміст людської

особистості не вичерпується лише мотивами свідомої діяльності - існує також розмаїття інших,зокрема неусвідомлених,тенденцій.

Характеристика особистості включає також її ідеї, принципи, на основі яких здійснюється оцінка власних та чужих учинків.До структури особистості звичайно входять і пізнавальні процеси, без яких неможливі діяльність і пове-

дінка людини.Багатоплановість, цілісність психічного устрою особистості збе-

рігаються завдяки взаємозв'язку всіх його властивостей і тенденцій.

Видатний вітчизняний психолоk 222c22c 5; Л.С.Виготський виділяє три основних закони розвитку особистості.[19,91]

Перший закон стосується розвитку і побудови вищих психічних функ-

цій,які є основним ядром особистості.Це закон переходу від безпосередніх,при-

родних форм поведінки до опосередкованих,штучних, що виникають у процесі

культурного розвитку психолоk 222c22c 5;ічних функцій. Цей період в онтогенезі відпові-

дає процесові історичного розвитку людської поведінки ,вдосконалення існую-

чих форм і засобів мислення та вироблення нових, що спирається на мову або іншу систему знаків.

Другий закон формулюється так:відношення між вищими психолоk 222c22c 5;іч-

ними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Колективні,

соціальні форми поведінки у процесі розвитку стають засобом індивідуального

пристосування, формами поведінки і мислення особистості. Вищі психолоk 222c22c 5;ічні функції виникають із колективних соціальних форм поведінки.

Третій закон може бути названий законом переходу функцій із зов-

нішнього у внутрішній план.Психолоk 222c22c 5;ічна функція в процесі свого розвитку пе-реходить із зовнішньої форми у внутрішню,тобто інтеріоризується,стає індиві-

дуальною формою поведінки.У цьому процесі можна виділити три ступені.Спо- чатку будь - яка вища форма поведінки опановується дитиною лише з зовніш-

нього боку. Об'єктивно вона містить у собі всі елементи вищої функції, але для дитини ця функція є чисто натуральним, природним засобом поведінки.Однак

люди наповнюють цю натуральну форму поведінки певним соціальним зміс-

том,що пізніше набуває для дитини значення вищої функції.У процесі розвит-ку дитина починає усвідомлювати будову цієї функції, керувати і регулювати свої внутрішні операції.Тільки тоді,коли функція піднімається на свій вищий, третій,ступінь,вона стає власне функцією особистості.

Видатний вітчизняний психолоk 222c22c 5; О.М. Леонтьєв визначав особистість

як цілісне утворення,яке є відносно пізнім продуктом суспільно-історичного й

онгогенетичного розвитку людини.Вона виступає як результат інтеграції проце-

сів,що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності.Ці від-

ношення характеризуються подібністю своєї побудови і передбачають свідоме їх регулювання,тобто наявність свідомості,а на певних етапах -і самосвідомості суб'єкта.[19,96]

Реальною основою особистості людини визнається сукупність її відно- шень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Осо-

бистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які

сприяють здійсненню її діяльностей. У розвитку суб'єкта його відношення до

явищ світу вступають між собою в ієрархічні стосунки.Ієрархії діяльностей ут-

ворюють ядро особистості.

Є три основних параметри особистості:широта зв'язків людини зі сві-

том,ступінь їхньої ієрархізованості та загальна структура.Людина живе в реаль-

ності,що дедалі більше розширюється для неї. Багатство звязків індивіда зі сві-том породжує особистість. Ієрархії мотивів та діяльностей особистості утворю-

ють відносно самостійні одиниці її життя. Внутрішні співвідношення голоk 222c22c 4;них

мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загаль-

ний <<психолоk 222c22c 5;ічний профіль>> особистості. Психолоk 222c22c 5;ічні підструктури особис-

тості-темперамент,потреби і потяги, емоційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру тощо - виявляють себе в умовах життя осо-




бистості.Важливою є думка О.М. Леонтьєва про те,що особистість розвивається

не в межах задоволення потреб людини,а у творчості,яка не знає меж.

Психолоk 222c22c 5; К.Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури.[12,46]

Перша підструктура-спрямованість особистості:моральні якості,уста-

новки,стосунки з іншими.Визначається суспільним буттям людини.

Друга -підструктура досвіду(знання,вміння,навички,звички).Набува-

ється досвід у процесі навчання й виховання.Провідним у набутті досвіду є со-

ціальний чинник.

Третя -підструктура форм відображення.Вона охоплює індивідуаль-

ні особливості психічних процесів,що формуються протягом соціального жит-

тя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно - вольовій діяльності людини.

Четверта підструктура-біолоk 222c22c 5;ічно зумовлені психічні функції осо-

бистості.Обєднує типолоk 222c22c 5;ічні властивості особистості, статеві й вікові особли-

вості та їх патолоk 222c22c 5;ічні зміни, що великою мірою залежать від фізіолоk 222c22c 5;ічних і морфолоk 222c22c 5;ічних особливостей мозку.

1.2.Етапи розвитку особистості в онтогенезі

У процесі онтогенезу людина долає ряд вікових періодів, під час яких змінюються її фізіолоk 222c22c 5;ічні,морфолоk 222c22c 5;ічні,біохімічні,соціально-психолоk 222c22c 5;ічні осо-бливості.Кожний період є певним ступенем розвитку особистості. Однією з ха-рактеристик вікового періоду є наявність кризи.[20,108]

Криза(грець.перелом)-нормативний нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності свідомості і ви-являєтьcя в цілісних психічних і особистісних змінах.

Кожен віковий період завершується кризою,а вихід з неї - виникненням

новоутворень,переходом до наступної стадії розвитку.

Прийнята у психолоk 222c22c 5;ії періодизація Виготського-Ельконіна має у своїй

основі критерій провідної діяльності (предметно-маніпулятивна діяльність, гра,

навчальна діяльність,спілкування та ін.):

1)Немовлячий(до 1р.)-емоційне спілкування,<<спілкування заради спілкування>>

2)Ранній вік(1-3р.)-предметна діяльність

3)Дошкільний вік-гра

4)Молоk 222c22c 6;ший шкільний вік(отроцтво)

5)Підлітковий вік - навчання

6)Рання юність

7)Зрілість-праця

8)Похилий вік

9)Старечий вік - заслужений відпочинок

За Еріксоном вісім психо-соціальних стадій розвитку: [16,63]

1.Дитинство(1-й рік).Криза <<довіри-недовіри>>.

2.Раннє дитинство(2-3роки).<<Я сам>>,<<Я-те,що я можу>>.

3.Вік гри(4 роки).<<Я-те,ким я буду>>.

4.Шкільний вік(6-12років). Цей період життя характеризується зростаючими здібностями дитини,зокрема логічним мисленням,самодисципліною,здатністю взаємодіяти з однолітками згідно із прийнятими правилами.<<Я - те,чого я нав-чився>>.

5.Юність(від12-13до19-20років). У цей період нерідко виникають конфлікти ідентичності та суперечності соціальних ролей.

6.Рання зрілість(20-25років).Ранні досягнення особистісної ідентичності та по-чаток продуктивної діяльності.

7.Середня зрілість(26-64роки).Основна проблема цього періоду полягає у виборі між продуктивністю та інертністю.

8.Пізня зрілість. Почуття інтегрованості Его на цій стадії полягає у здатності старої людини оглянути все своє минуле життя і смиренно, але твердо сказати

собі:<<Я задоволений>>. На протилежному полюсі перебувають старі люди, які ставляться до свого життя як до низки нереалізованих можливостей і помилок.

У сучасній віковій і педагогічній психолоk 222c22c 5;ії використовують таку пе-

ріодизацію вікового розвитку:

1.Пренатальний період-від зачаття до полоk 222c22c 5;ів.

2.Натальний період-полоk 222c22c 5;и.

3.Період новонародженості-від народження до 2 місяців.

4.Вік немовляти-від 2 місяців до 1 року.

5.Ранній дитячий вік-від 1 до 3 років.

6.Дошкільний вік-від 3 до 6-7 років,його поділяють на:

-молоk 222c22c 6;ший дошкільний вік - 4-й рік;

-середній дошкільний вік 5-й рік;

-старший дошкільний вік 6-7-й рік.

7.Молоk 222c22c 6;ший шкільний вік(зріле дитинство) - 1-4 класи(від6-7 до 10-11 років).

8.Дорослішання:

-підлітковий(середній шкільний)вік-від 11 до 14 років у дівчаток,від 12 до 15 років у хлопчиків;

-рання юність(старший шкільний вік)- 10-11 класи(від 15-16 до 17-18 років);

-зріла юність-від 18 до 20 років.

9.Дорослість:

-рання дорослість-від 20 до 40 років;

-зріла дорослість-від 40 до 60 років.

10.Старість-після 60 років.

У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивіду-альні відмінності,які є результатом впливу умов життя,характеру активності,ви-ховання,природних й індивідуальних відмінностей.[20,109]

1.3.Передумови формування особистості в немовлячому та ранньому віці

Дитинство - найважливіший період, коли закладаються передумови

для розвитку особистості. Немовля психолоk 222c22c 5;ічно звернене до дорослоk 222c22c 5;о : во-но спрямоване на отримання позитивних емоцій, реалізацію емоційного голоk 222c22c 6;у; воно прагне до спільної діяльності з дорослим, наслідує його і пильно за ним спостерігає; наслідуючи та взаємодіючи з дорослим, воно оволоk 222c22c 6;іває діями, які створюють основу для розвитку його психіки.[3,235]

Малюк потребує любові дорослої людини. І чим старше він стає, тим більше ця любов йому потрібна не тільки для його фізіолоk 222c22c 5;ічного забеспе-

чення,але й для психічного розвитку та відчуття психічного комфорту.

Минуючи період новонародженості все більше і більше стає поміт-

но,наскільки сильно зростає інтерес дитини до людей.Немовля заворожує будь-

яке людське обличчя, але більше всіх - обличчя мами. Воно дивиться уважним взором, слухає голос,починає повертати голоk 222c22c 4;у на голос.Немовля відчуває себе

комфортно,якщо його беруть на руки та притискують до себе. Воно задоволене,

і це можливо зрозуміти, воно якось дає це відчути.Скоро-в два-два з полоk 222c22c 4;иною

місяця - у нього з'являється немовляча посмішка. Це відбувається на фоні сер-

йозного , глибокого немовлячого взору. Відразу ж у мами виникає новий при-

лив ніжності та вдячності до свого малюка.

Прихильність немовляти до мами, до іншого дорослоk 222c22c 5;о ,немовляча

любов до людини створюють важливе утворення - несвідоме відчуття довіри до

людей взагалі. В умовах асоціальних, може бути закладена основа для форму-

вання несвідомого відчуття недовіри до людей.

Дитина,яка переживає справжню емоційну ідентифікацію з доро-

слим, з мамою перш за все, пізніше буде здатна по-справжньому повно пережи-

вати усі відтінки людських почуттів до людей, до своїх батьків, чолоk 222c22c 4;іка або дружини, дітей. Вона буде повноцінною людиною з повноцінною емоційною сферою.

Після трьох місяців дитина починає виділяти і другу близьку собі людину-тата. К чотирьом -п'яти місяцям , коли батько поруч , дитина звертає на нього особливу увагу - бо він зовсім інакше спілкується з малюком, ніж мама. Крім того,батько інакше пахне,а це в немовлячому віці має особливе значення. Запах дає дитині додаткові сигнали. В батька інший тембр голосу, і це щось, да значить.[16,108]

У віці, близькому до піврічного, у малюка розвиваються нові ру-

хові здібності.Тепер,лежачи на спині,він смикає руками й ногами,причому ноги

здійснюють рухи ,як при їзді на велосипеді. Ці рухи відрізняються від судорож-

них посмикувань.Руками він також рухає - махає вгору-вниз. Згодом саме руки, які то з'являються в полі його зору,то зникають,стають важливим об'єктом зди-вування та роздивляння.

Немовля ще не усвідомлює себе,хоча відкликається на власне ім'я і може навчитися вказувати пальчиком, де у нього голівка,оченята,носик,ручки, животик і т.д.Воно може вказати на себе в дзеркалі, але це не значить, що воно усвідомлює своє відображення як себе самого.

Лежачи на животику,дитина вчиться тримати голівку.Почавши це

робити до трьох місяців, к півріччу вона добре тримає голоk 222c22c 4;у.Рніше, лежачи на спині, вона дивилася на стелю і верхню частину кімнати. Тепер вона дивиться вбік та зверху вниз.Інше поле сприйняття змінює і її враження про цей великий

світ.[3,237]

Поступово дитина почне вчитися сідати.Між трьома і чотирьма мі-

сяцями малюк може заінтересовано прагнути сісти.Ледве йому протягнуть ру-

ки,як він хватається за них,легко підтягуючись в полоk 222c22c 8;ення сидячи. Скоро він і

без допомоги дорослих буде намагатися сісти.К півріччу він буде намагатися самостійно припіднятися та сісти. Коли він сів,перед ним ще один ракурс світу,

і тут він подивиться на свої руки та ноги зверху.

Тепер він обличчям до обличчя зі всіма членами своєї родини. В сидячому полоk 222c22c 8;енні він має можливість більше спілкуватися та радіти цьому

спілкуванню.

Малюк швидко підростає.В другому півріччі він починає контролю-

вати свої рухи.Це час,коли він вчиться повзати та самостійно сидіти, схоплюва-

ти руками все, до чого він може дотягнутися. Отут важливо давати йому іграш-

ки для розвитку координації рухів,для схоплювання, розкачування,розглядання.

Тепер дитина починає проявляти різне відношення до своїх та чужих.

Вона любить більше всього маму, якщо звісно,мама любить її. Вона хоче відчу-

вати маму і тата фізично: сидіти на колінах ,впевненно розвалившись на руках,

смикати, тягнути .Вона зайнята обличчям дорослоk 222c22c 5;о: вивчає його та грає з ним.

Дитина щаслива,коли її тіскають,цілують,смикають.Вона радісно сміється.Чим

більше малюк відчуває любов зараз, тим швидше він навчиться любити, тим більш відкритим до любові він буде згодом,тим краще у нього буде сформоване

почуття довіри до людей,тим здатніше він буде до співчуття іншій людині в її

біді та радості.[16,109]

Під впливом умов життя, виховання та навчання у дітей в немовлячо-

му віці формуються загальнолюдські утворення та особливості, які при цьому

індивідуалізують кожного з дітей.

Немовлята відрізняються один від одного пасивністю або активністю:

чутливістю до світла, звука та дотиків; запопадливістю, з якою атакують сосок або соску пляшечки; темпераментом; м'язовим тонусом та ін. Це кидається в очі

особливо тоді,коли є з чим порівняти.

До кінця першого року життя в дитини формуються стійкі образи до-рослих.Водночас у малюка частіше проявляються впертість,негативне ставлен-ня до зауважень дорослоk 222c22c 5;о, наполегливість у досягненні своїх бажань і вимог. Раніше його було значно легше відвернути від привабливого, але забороненого предмета,тепер він може протистояти дорослому.Це,а також радість від успіхів переживання невдач є природними ознаками особистості,що формується.

У два-три місяці немовля зосереджено розглядає своє відображення у дзеркалі-так відбувається становлення свого образу.Позитивне переживання се-бе виражається в радісному ставленні до свого відображення. До 6-ти місяців у дитини виникає дослідницька поведінка:малюк обстежує своє відображення ру-ками,обводить контур обличчя, доторкається до відображення руки. Після 6-ти місяців вона співвідносить свої реальні дії з діями, які відображаються у дзерка-лі: ворушить пальчиками, розмахує руками,простежуючи поглядом відображен-ня цих дій. У 11-12 місяців малята довго грають зі своїм відображенням.У них формується більш або менш усвідомлене уявлення про себе.

Криза першого року життя - криза,спричинена руйнуванням необхід-ності емоційної взаємодії дитини з дорослим,яка проявляється у плаксивості, похмурості,інколи у порушенні сну.[16,110]

Кризу 1-го року життя характеризують особливості прояву афектів і волі.У зв'язку з нею в дитини виникають перші акти протесту, опозиції, проти-ставляння себе іншим.За неправильного виховання такі реакції можуть прояв-лятися особливо інтенсивно(падає на підлоk 222c22c 5;у, б'є ногами об неї ,починає крича-ти,відмовляється ходити).Ця реакція спрямована проти заборон, відмов, вдаю-чись до неї, дитина ніби повертається до більш раннього періоду життя, але ви-користовує це інакше.

Криза першого року не характеризується гостротою.Встановлення но-вих стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності, терпіння і витримка дорослих пом'якшують її перебіг.[16,110]

Дитина в ранньому віці охоплена не тільки близькими людьми, зов-

нішнім світом, але й власною персоною.Вона постійно вивчає себе. Дитина у ві-

ці одного року вже має деяке уявлення про окремі частини свого тіла. Вона роз-

дивляється пальчики на ручках та ніжках, дивиться на животик, на атрибути,що

позначають стать.Всі частини свого тіла вона уважно вивчає:роздивляється,тор-

кається.Вона може також правильно вказати, де у неї око ,ніс, вухо і т.д.Але во-

на не може узагальнити результати своїх дотикових та зорових вражень.Є ще

біль,коли дитина сильно схопить частину свого тіла або вдарить з розмаху руч-

ку.Але й ці враження ще дуже мало навчили її.

Є ще один шлях пізнання.Через дзеркало.

Дитина у віці одного року дивиться в дзеркало, щось там бачить.Вона

б'є долонькою по склу.Але що там?Чи бачить вона там саму себе?Для цього не-обхідно спочатку взнати, чи бачить вона зображення любої матусі .А можливо,

своєї іграшки? За лялькою дитина тягнеться .На маму в дзеркалі та маму біля дзеркала дивиться допитливо.Бачить.Але що вона усвідомлює? Момент усвідо-

млення предмета та його зображення дуже складний.Звичайно ж, дитині недос-

татньо розумового р озвитку для розуміння голоk 222c22c 4;ної властивості предметів, які

мають дзеркальну поверхню -відображати інші предмети.Навіть дзеркало відо-

бражається в дзеркалі.Але це вже зовсім не для малої дитини.

Вона бачить відображення та впізнає знайомі предмети.Проте тут два

образи:образ в дзеркалі - його не візьмеш в руки та образ реального предмета -його можна узяти.Дитина б'є рукою по склу. Дивиться на відображену іграшку,

зазирає за дзеркало.Знову дивиться в дзеркало та переводить погляд на реальну

іграшку,яка лежить на реальній підлоk 222c22c 9;і. Вона бере свою іграшку, і на цьому до-

слідження закінчується.Завжди закінчується.

І справа тут не в тому, що маленький дослідник втомився та відволік-

ся.У ньог в свідомості ще не спалахнула проблема, не виникло питання : << Що взагалі тут відбувається?>>

Дитина не усвідомлює,що в дзеркалі її відображення - вона ще не знає

свого образу. І хоча дорослий наполегливо стверджує: <<Це Андрій ! Ось Анд-рій!>>,дитина радісно посміхається спілкуванню,але вона не в змозі відкрити те,

про що її з такою наполегливістю переконують.Ще рано. .[3,240]

Дитина відкриває себе в дзеркалі після півтора, а інколи і двох років.



Дослідження показують, що впізнавання себе в дзеркалі значно запізнюється в тому випадку, коли дорослі спеціально не навчають дитину сприйманню свого

відображення.

Малюк відкриває себе якось.Він дивиться в очі свому відображенню. Погляд напружений. Він переводить очі з різних частин обличча,він увесь-інте-

лектуальна увага.Щось з ним відбувається. В нього виникає питання, проблема:

<<Хто це?>> Усвідомлення того, що це він сам якимсь чином з'явився там і ди-виться на самого себе,приголомшує дитину.Тільки згодом він починає відчува-

ти радість з приводу свого відображення.

Діти відкривають своє відображення рано, тому що дорослі постійно показують на це відображення,потребують зрозуміти та побачити в дзеркалі са-

ме своє відображення.В той час, коли дитина ,нарешті, побачить самого себе в дзеркалі,вона вже розуміє картинки в книжці як зображення реального предме-

та.[16,148]

Безумовне сприймання відображення дитини ним самим можна відміти-

ти просто як факт, який вже не потребує спеціальних доказів .Але все-таки в психолоk 222c22c 5;ії прийнято ,здавалось би , і реальні речі перевіряти експериментально,

достовірними ситуаціями .Адже ми ще не переконалися у тому, що малюк спів-

відносить зображення в дзеркалі з самим собою. Адже так старанно дорослий намагався донести до свідомості дитини, що та в дзеркалі саме вона і є. Адже саме своє відображення дитина повинна співвіднести з небаченим раніше са-

мим собою.

В спеціальному досліді з дітьми ми отримуємо докази того,що вони по-

чали свої відображення в дзеркалі сприймати саме як свої відображення і ніякі

інші.Дитина засвоює ідентичність відображення та своєї зовнішності.Але це ще

не все.

К кінцю третього року діти,дивлячись на себе в дзеркалі,відчувають но-

ве нерозуміння,нову стурбованість.В цей час вони заглядають в дзеркало,як би

по-новому прагнуть усвідомити його глибину.Дивляться за дзеркало.Дивляться в очі свому відображенню.Це як будто вже було.Але тепер дитина піднялася ще

вище в розумовому розвитку.У неї можуть виникати нові проблеми, нові питан-ня.Наприклад, непевно вона здивована тим, що ж все-таки там. <<Якщо я тут, то хто ж там?>>Поступово вона знову переконується,що все-таки там вона сама і є.

Це її тепер цілком влаштовує. Є діти, які починають робити перед дзер-

калом гримаски.Вони можуть також одягати на себе різний одяг( татову шапку,

рукавиці або,навпаки,мамин капелюх та шарфик, в залежності від статі дитини)

і в перетвореному виді знову дивляться на себе в дзеркалі. Починається новий етап самоідентифікації - ототожнення себе з самим собою через відображення в

дзеркалі. За допомогою дзеркала дитина має можливість формувати своє уяв-

лення про себе тепер - тут,зараз,в цей момент.[3,242]

Розуміння особливостей перших уявлень дитини про себе дає також аналіз сприйняття дитиною своїх зображень в кіно. Дитина, дивлячись на кіно-

епізод, де знята вона сама, легко пригадує ситуацію, в якій вона брала участь. У віці двох років вона відразу впізнає дорослоk 222c22c 5;о, свої іграшки.Але своє власне зо-

браження сприймається нею як образ іншої, невідомої їй дитини. <<Оце хлоп-чик!>>-говорить він про своє зображення в кіно.[16,149]

У віці двох з полоk 222c22c 4;иною років він вже впізнає себе, але зовсім не так , як

дорослий. Для дорослоk 222c22c 5;о - це він в минулій ситуації. Для малюка все набагато складніше.Це вже він,але не цей ось,він сам, якого він може торкатися, а якийсь інший <<він>>.Відбувається подвоєння << я >> :як би існує він сам та другий він- в

кіно.Можна почути:<<Ось Андрійко!>> або:<<Той Андрійко!>> << Цей Андрійко!>>

Пізніше дитина, дивлячись на своє зображення в кіно, починає схвильо-

вано слідкувати за всіма діями, які вона здійснювала в минулому,яке вона тепер

пам'ятає як минуле. Вона радісно говорить: <<Так,так! Я це робив!>> Задоволена собою,дитина повторює:<<Я це робив!Я такий! >>Тепер дитина піднялася в своє-му розвиткові ще на сходинку,тепер вона пам'ятає саму себе в момент зйомки кіно та кінокадри по-справжньому нагадують їй про це.

За допомогою кінокадрів дитина має можливість згадати про себе в ми-

нулому,радісно переконуватися в своїй пам'яті та формувати своє уявлення про

себе в минулий період,в минулому-не тут,не зараз,не в цей момент,а деякий час

тому назад,в тій ситуації,яка підтверджується фільмом.

Дитина інтересується всіма можливими способами підтвердження сво-

го<< я>>.Її як і колись займають її руки,ноги. Вона воруше пальчиками і дивить-ся на них.Тепер вона велика і співвідносить свої дії та результати цих дій:

підняла великий палець ноги і сміється:<<Мій пальчик пустує>>. Вона як би оду-хотворяє окремі частини свого тіла.Ось і пальчик <<пустує>> та виражає <<хотін-ня>>, <<волю>> та інше, що притаманне самій дитині. Виділення та психічне оду-

шевління частин тіла - також спосіб пізнання самого себе.При цьому своєю во-

лею,я к би стоячою над пальчиком, дитина заявляє: << Пальчик, не пустуй ! >> , і пальчик більше не стирчить над усіма іншими.Дитина,граючи,пізнає свою волю над самою собою.[3,243]

Її інтересує усе з нею пов'язане.Навіть її тінь.Звичайно ж,її тінь-така не-

відступна та така звична.

Діти нерідко грають зі своєю тінню.Коли йдуть ввечері по вулиці, див-

ляться,як вона подовжується та скорочується. Коли тінь зникає - це їх хвилює.В

момент дослідження своєї тіні та гри з нею вони не хочуть, щоб вона зникала, лякаються та засмучуються,якщо це відбувається. Тут немає нічого марновірно-

го або містичного,як це може бути у дорослих в деяких культурах.Дитина прос-

то приймає наявність своєї тіні у своїх ніг,я к обов'язкове, звичне. А грає вона з нею так же,як зі своїми пальчиками.

Тінь займає не постійне,але особливе місце в уявленні дитини про себе-

вона розширює її просторове уявлення.Проте це відбувається лише під час гри і

уходить з поля уваги дитини,як тільки вона перестає грати своєю тінню.[3,243]

Таким чином,ми бачимо,що первинні уявлення про себе формуються у дитини в складному з'єднанні значущого для її становлення як майбутньої осо-

бистості та випадкового,приходящого.Значуще поступово кристалізується,виді-

ляється з синкретного з'єднання з випадковим та лягає в основу пробуджуючої-

ся самосвідомості.

Дитина поступово оволоk 222c22c 6;іває властивими людині формами поведінки в суспільстві і ,голоk 222c22c 4;не , тими внутрішніми рисами , які відрізняють людину як члена суспільства. Дорослий в своїй поведінці звичайно керується переважно усвідомленими мотивами -він віддає собі звіт в тому,чому в даному випадку на-

лежить вчинити саме так,а не інакше.(У всякому випадку людина саме так про себе думає.)Мотиви поведінки дорослоk 222c22c 5;о уявляють собою визначену систему, яка залежить від того,що для даної людини більш і що менш значуще,важливе.

Мотиви поведінки дитини, як правило,не усвідомлені і не побудовані

в систему за ступенем значущості. Внутрішній світ дитини не визначен та не стійкий.Лише поступово він набуває визначеності та стійкості.І хоча утворення

цього внутрішнього світу відбувається під вирішальним впливом дорослих, во-

ни не можуть безпосередньо вкласти в дитину свій внутрішній світ , своє став-

лення до людей,до речей,свої способи поведінки.

Дитина не тільки вчиться жити.Вона вже живе,і усякі зовнішні діяння,

в тому числі і виховні діяння дорослих, набувають різне значення в залежності від того, як приймає їх дитина, в якій мірі вони відповідають склавшимся у неї раніше потребам та інтересам. В багатьох випадках виховні впливи, вимоги, які дорослі пред'являють до дитини,неминуче стають для неї суперечними.Так ,ди-

тині всіляко прищеплюють інтерес до предметів, іграшок, діям з ними.Це при-

зводить до того, що іграшки набувають для дитини велику притягуючу силу. І в цей же час від неї вимогають,щоб вона,рахюучись з іншими дітьми,поступалася

іграшкою, визнавала права однолітка. Повинно пройти немало часу, перш ніж у малюка сформуються психолоk 222c22c 5;ічні риси,які дозволять зв'язувати між собою різ-

норідні спонукання,підкорювати одні з них іншим,більш значущим.

Відмінною особливістю поведінки дитини раннього віку є те, що вона діє під впливом виникаючих в даний момент почуттів та бажань. Ці почуття та бажання викликаються перш за все тим, що безпосередньо оточує дитину,попа-

дається їй на очі.Тому її поведінка залежить від зовнішніх обставин. Дитину ду-

же легко принадити до чогось, але також легко відвернути.Якщо, наприклад,ди-

тина заплакала від засмучення, то її неважко втішити : дати замість іграшки яку вона втратила, іншу або взагалі чим-небудь зайняти її. Але вже на початку ран-

нього дитинства в зв'язку з формуванням стійких уявлень про предмети почи-

нають виникати почуття та бажання , пов'язані з предметами , про які дитина пам'ятає,хоча не бачить їх перед собою в даний момент.[3,244]

Встановлення зв'язку почуттів та бажань з уявленнями робить поведін-

ку дитини більш цілеспрямованою , менш залежною від конкретної ситуації ,

створює основу для розвитку мовної регуляції поведінки, тобто виконання дій,

спрямованих на слоk 222c22c 4;есно позначену мету.До кінця раннього дитинства дитина оволоk 222c22c 6;іває цілеспрямованими діями.Вона починає позначати слоk 222c22c 4;ами те,що хо-

че зобразити або побудувати. Проте регуляція дій ще дуже слабка: задуми дітей нестійкі, вони змінюються по ходу справи, на них впливає сприйняття результа-

тів власних дій, задуми не доводяться до кінця. Протягом всього раннього віку вплив ситуації часто виявляється сильніше,ніж вплив пояснень дорослоk 222c22c 5;о та ви-

никнувших у дитини намірів. Так, на музичних заняттях дітей навчають грі, де вихователь зображує пташницю , а діти- півників. Вони разучують , наслідуючи дорослоk 222c22c 5;о,необхідні рухи, вислуховують інструкцію, але, коли починається гра, сприйняття дій вихователя виявляється сильніше,ніж попереднє навчання,і діти починають слідком за вихователем розгоняти самих себе, замість того щоб роз-

бігатися.[3,245]

Оскільки поведінка дітей визначається характером їх почуттів та бажань, велике значення має розвиток у них таких почуттів,які спонукають враховувати інтереси інших людей,вчиняти у відповідності з вимогами дорослих.

Вже в немовлячому віці у дітей починає формуватися симпатія до близь-ких людей матері ,батька,сестри,вихователя в яслах.В ранньому дитинстві ця симпатія набуває нових форм. Дитина прагне отримати від дорослих похвалу ,

ласку ,засмучується ,якщо дорослий нею незадоволений. Приблизно к середині другого року,якщо дитина спілкується з іншими дітьми ,почуття симпатії пере-

носяться і на них.Воно виражається в бажанні поділитися солоk 222c22c 6;ощами,іграшка-

ми,в співчуванні,допомозі іншій дитині.

Починаючи з півтора року оцінка поведінки дитини дорослими стає од-

ним з важливих джерел її почуттів.Похвала, схвалення оточуючих викликає у дітей почуття гордості,і вони намагаються заслужити позитивну оцінку,демон-

струючи дорослим свої досягнення.[16,145]

Трохи пізніше, ніж почуття гордості, дитина починає відчувати почуття сорому у випадках, коли її дії не виправдовують очікувань дорослих, осуджу-ються ними.Частіше всього дитині стає соромно,якщо вона неправильно вимов-ляє слоk 222c22c 4;а,помиляється, розповідаючи віршик, і т.п.Але поступово вона починає соромитися і не виправданих дорослими вчинків, коли їй спеціально вказують на них, соромлять її. В деяких випадках почуття сорому може бути настільки інтенсивним, що переважає інші спонукання та примушує дитину відмовитися від привабливої іграшки або здійснити якийсь важкий для неї вчинок.

Звичайно, розвиток самоповаги,почуття гордості та сорому зовсім не зна-

чить,що дитина під їх впливом систематично контролює свої вчинки.До такого

контролю вона ще не здатна.

Можливість свідомо керувати своєю поведінкою у дитини раннього віку дуже обмежена.Їй дуже важко утриматися від негайного задоволення свого ба-

жання і ще важче виконати непривабливу дію,яку запропонував дорослий.

Виконуючи навіть прості, але не цікаві для них завдання дорослих, діти або видозмінюють їх,перетворюючи в гру,або швидко відволікаються і не дово-

дять справу до кінця.

Cоціальний розвиток дитини йде за двома напрямами: через засвоєння правил взаємовідношень людей один з одним та через взаємодію дитини з пред-

метом у світі постійних речей. Цей процес здійснюється через дорослоk 222c22c 5;о та од-

нолітка.[3,247]

Дитина безпосередньо залежить від дорослоk 222c22c 5;о.Вона наполеглево добива-

ється позитивних емоційних відношень.

Позитивно оцінюючи ті чи інші дії, вчинки, дорослі надають їм приваб-

ливості в очах дітей,пробуджують в дітей бажання заслужити визнання.

Дитина, якщо з нею багато спілкуються, рано починає використовувати займенник<<я>>.Цим займенником вона досконало вірно позначає саму себе.

В повсякденному житті дорослі пред'являють до дитини певні вимоги і,

щоб бути визнаною дорослими, дитина прагне виконати ці вимоги. Вона стає пильною, її емоційне сприйняття контролює, як до неї ставляться інші люди.Їй важливо,щоб її любили,були до неї добрі,не зневажали нею.

В ранньому віці дитина добре засвоює своє ім'я. Ім'я є рішучим факто-

ром в набутті індивідуальності. Воно відрізняє дитину від інших і одночасно вказує на її стать.Дитина взнає своє ім'я перш ніж прізвище,і користується ним

в своєму спілкуванні з іншими.Можна сказати,що ім'я людини лягає в основу її

особистості. Дитина відстоює право на своє ім'я і протестує, якщо її називають іншим ім'ям.[16,150]

Все,що має відношення до ім'я дитини, набуває для неї особливого осо-

бистісного змісту.

Важливість імені для формування особистості дитини важко переоціни-ти.З імені дитини починається звернення до неї,заохочення або осуд за її недо-

зволені дії. З власного ім'я починається і закінчується день, починається щоден-не спілкування з іншими людьми.

Один з найбільш важливих моментів розвитку дитини раннього віку полягає в тому, що вона починає усвідомлювати себе як окрему людину ,яка не змінюється при зміні ситуації,яка має свої бажання.

На початку раннього дитинства дитина ще не відокремлює виникаю-

чих у неї почуттів,бажань від викликаючих їх зовнішніх причин.

Відокремлення себе від інших людей та усвідомлення власних мож-

ливостей призводить до появи нового відношення дитини до дорослих.Вона по-

чинає порівнювати себе з дорослими і хоче користуватися тими ж правами, як і дорослі;виконувати такі ж дії,користуватися такою ж незалежністю та самостій-ністю.

Найбільш яскраво бажання бути великою виражається у формі прагнень до самостійності,протиставлення своїх бажань бажанням дорослих.Так виникає криза трьох років.Діти не тільки протестують проти надмірної опіки, але часто спеціально роблять заборонені речі. Особливості пртікання цього періода роз-витку багато в чому залежать від відношення до дитини з боку дорослих. Спро-би поводитися з нею по-старому ведуть до закріплення негативних рис поведін-ки,їх збереженню протягом всього періода дошкільного дитинства.Тактична по-ведінка дорослих ,надання дитині максимума можливостей самостійності по-м'якшує прояв негативізму.

Криза трьох років-явище приходяще.Але пов'язані з нею новоутворення- відокремлення себе від оточуючих,порівняння себе з іншими людьми-важливий крок у розвитку.Ці новоутворення готують дитину до того,щоб стати особистіс-тю.[16,152]













Document Info


Accesari: 2051
Apreciat:

Comenteaza documentul:

Nu esti inregistrat
Trebuie sa fii utilizator inregistrat pentru a putea comenta


Creaza cont nou

A fost util?

Daca documentul a fost util si crezi ca merita
sa adaugi un link catre el la tine in site

Copiaza codul
in pagina web a site-ului tau.




Coduri - Postale, caen, cor

Politica de confidentialitate

Copyright Contact (SCRIGROUP Int. 2019 )