Documente online.
Username / Parola inexistente
  Zona de administrare documente. Fisierele tale  
Am uitat parola x Creaza cont nou
  Home Exploreaza
Upload



















































ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Ucraineana


Проблеми законодавчого регулювання ко 414g66e ;нституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України



Конституція України 1996 р. закріпила ряд важливіших принципів демократичної правової суверенної держави, серед яких провідне місце посідає принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Виконавчу владу в Україні здійснюють Кабінет Міністрів, центральні та місцеві органи виконавчої влади, у регулюванні правового статусу і діяльності яких існує багато проблем. І найголовнішою з них є недостатня законодавча регламентація статусу виконавчих органів і, зокрема, Кабінету Міністрів України. Правове становище багатьох цих органів закріплене лише в Основному Законі. Слід зазначити також, що конституційне регулювання системи органів виконавчої влади України за своєю повнотою й конкретністю є нерівномірним стосовно різних органів та аспектів їх організації і функціонування. Якщо, наприклад, питання статусу й діяльності Президента регулюються Конституцією майже вичерпно, то стосовно уряду найбільш детально висвітлюються питання його формування та процедури взаємовідносин із парламентом. Дається також перелік основних повноважень. Тільки сім статей Конституції України присвячено правовому становищу всіх органів виконавчої влади, що дає підстави стверджувати про необхідність деталізації питань їх статусу в поточному законодавстві. Верховною Радою прийнято закон лише про місцеві державні адміністрації, а регламентація органів вищого рівня або ще не проведена, або є недостатньою. Першочерговим завданням для розвитку виконавчої гілки влади є підписання Президентом прийнятого Верховною Радою України Закону Про Кабінет Міністрів України та прийняття Закону Про центральні органи виконавчої влади України, без яких неможливе нормальне функціонування всієї системи виконавчої влади.



Досить складним та актуальним є питання ко 414g66e ;мпетенції Кабінету Міністрів України. Поки що ні в чинному законодавстві щодо органів виконавчої влади, ні в проектах законів про Кабінет Міністрів, центральні органи виконавчої влади не міститься поняття компетенції даних органів, хоча в нормативно-правових актах досить часто зустрічаються вказівки на неї. Тому було б доцільним закріплення визначення даної категорії на законодавчому рівні.

Згідно з принципом поділу влади органи однієї гілки влади не можуть виконувати повноваження, що складають компетенцію інших гілок. Проте на практиці нерідко виникають ситуації, коли одні органи державної влади втручаються або дублюють діяльність інших органів, виконують чужі повноваження. Особливо це стосується ко 414g66e ;мпетенції Кабінету Міністрів і Президента України та його Адміністрації. Згідно зі ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Однак очевидним є той факт, що в Україні уряд не володіє виключним правом на реалізацію владних повноважень стосовно системи органів виконавчої влади. Конституція 1996 р. зберегла те положення, коли виконавча влада складається з президентської та урядової складових. Хоча Президент і не входить до структури виконавчої влади, він володіє значними повноваженнями в управлінській сфері, деякі з них доцільно було б передати Кабінету Міністрів (наприклад, створення, реорганізація і ліквідація міністерств, інших центральних органів виконавчої влади). На це спрямована нинішня конституційна реформа.




Порушення вимог законодавства спостерігається тому, що в Україні не існує чіткого механізму розподілу повноважень між Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. Тому в законах Про Президента України (Закон 1991 р. не відповідає нинішнім реаліям), Про Кабінет Міністрів України в новій редакції має бути ретельно розподілена компетенція ко 414g66e ;жного з цих органів.

Повноваження Кабінету Міністрів України знайшли законодавче закріплення лише в десяти пунктах ст. 116 Конституції. Цей невеликий список важко назвати повноваженнями, в Основному Законі йдеться про перелік основних функціональних напрямків діяльності Кабінету Міністрів України, що видно вже з самої статті, де у п. 10 законодавець зазначає, що Кабінет Міністрів виконує інші функції, визначені Конституцією й законами України, актами Президента України. Очевидно, що цього недостатньо для регулювання діяльності одного з вищих органів державної влади. Тому необхідним є детальне закріплення повноважень уряду в поточному законодавстві, а саме в Законі про Кабінет Міністрів України. В Законі передбачене досить широке коло повноважень цього органу, але не дається розмежування між повноваженнями й функціями. Ці категорії включаються законодавцем до структури компетенції Кабінету Міністрів, що є наслідком відсутності єдиної концепції розуміння терміна та елементів компетенції. Разом з цим цей Закон не діє, оскільки не підписаний Президентом України.



Стаття 22 Закону має назву Основні функції та повноваження Кабінету Міністрів України і входить до розділу, присвяченому компетенції Кабінету Міністрів. Проте функції й повноваження це різні категорії й не слід їх ототожнювати.

Під функціями розуміють основні напрямки діяльності органу, а повноваження це сукупність певних правообовязків. Тому краще було б закріпити їх в окремих статтях Закону.













Document Info


Accesari: 1330
Apreciat:

Comenteaza documentul:

Nu esti inregistrat
Trebuie sa fii utilizator inregistrat pentru a putea comenta


Creaza cont nou

A fost util?

Daca documentul a fost util si crezi ca merita
sa adaugi un link catre el la tine in site

Copiaza codul
in pagina web a site-ului tau.




Coduri - Postale, caen, cor

Politica de confidentialitate

Copyright Contact (SCRIGROUP Int. 2019 )