Конституційно-правове регулювання питан 545g63f 085;я національної безпеки в Україні
Концептуальне підґрунтя національної стратегії щодо питан 545g63f 100; безпеки було закладено в Декларації про державний суверенітет України, окремі розділи якої присвячено зовнішній і внутрішній безпеці, а також міжнародним відносинам. Прийняття нової Конституції відіграло важливу роль у створенні правових засад забезпечення національної безпеки в країні та інтеграції її до міжнародної системи безпеки, а також сприяло стан 545g63f 086;вленню України як повноправного суб’єкта європейського і світового співтовариства. У ній знайшли відображення базові засади національної, державної, інформаційної, екологічної та економічної безпеки.
У незалежній Україні розпочалася активна розробка цілої низки державних концепцій, у тому числі Концепції (основи державної політики) національної безпеки, схваленої 16 січня 1997 р. Постан 545g63f 086;вою Верховної Ради України. Прийняття такого документа виявилося непростою справою не тільки тому, що раніше її не існувало, а й тому, що в колишньому СРСР головна увага зверталась на забезпечення державної, а не національної безпеки. На цьому й ґрунтувалися структура, спрямованість і методи діяльності органів державного управління, що забезпечували державну безпеку, а також нормативна база, яка регламентувала їх роботу. У Концепції національної безпеки зроблена спроба викласти основоположні принципи й головні напрямки реалізації державної політики у цій сфері. Проте вказаний документ не слід розглядати як довготривалий політичний орієнтир, оскільки йому має бути притаманна динаміка розвитку.
“Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р. Відповідно до Указу Президента України (№ 927/2000 від 28.07.2000 р.) Радою національної безпеки і оборони України розроблено проект Закону України “Про внесення змін у Концепцію (основи державної політики) національної безпеки”, який був внесений Президентом на розгляд парламенту 13 вересня 2002 р. Однак цей законопроект ще й досі не прийнято.
Чинне законодавство України приділяє увагу правовому регулюванню питан 545g63f 100; національної безпеки. Проте в ньому є суттєві недоліки.
Так, Конституція України (ст. 17) визначає, що забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, а забезпечення державної безпеки покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначається законом. Це конституційне положення прямо вказує на необхідність прийняття конституційного закону (законів) у галузі національної безпеки. Крім того, існує думка, що ст. 107 Конституції України порушує паритет гілок влади в єдиному механізмі державної влади, а ч. 2 ст. 102 Основного Закону підносить Раду національної безпеки й оборони України над вищим органом у системі виконавчої влади – Кабінетом Міністрів. У той же час п. 17 ст. 106 Конституції обмежує вплив органу представницької влади на формування керівного складу силових відомств і організацію контролю виконання ним законодавства у сферах оборони, охорони громадського порядку й національної безпеки. Тому зазначені проблемні питан 545g63f 085;я потребують подальшого вирішення у законодавстві.
125 законодавчих актів, щодо різних аспектів у сфері національної безпеки, але в Україні й досі немає єдиного закону про національну безпеку. Потреба в ньому є і тому робота над його проектом має стати першочерговою, оскільки все частіше з’являються нові закони або зміни та доповнення до вже чинних, які стосуються національної безпеки. І в них, на жаль, є чимало суперечностей, а іноді вони навіть потребують офіційного тлумачення. Тому для встан 545g63f 086;влення відповідного взаємоузгодження й усунення правових колізій необхідна чітка послідовність у розробленні нормативно-правової системи забезпечення національної безпеки – зверху донизу, тобто від вищого рівня до нижчого.
Закон має: стати правовою основою розбудови, організації і функціонування системи забезпечення національної безпеки України; визначити механізм взаємодії елементів цієї системи і координації їх зусиль по вертикалі та горизонталі, форми і методи використан 545g63f 085;я сил, засобів і ресурсів, які залучаються для забезпечення національної безпеки; встан 545g63f 086;вити механізм управління системою забезпечення національної безпеки, форми контролю за нею та ефективний зворотний зв’язок між керівними та виконавчими структурами; визначити правові засади взаємодії з іншими державами при вирішенні довгострокових, поточних і першочергових завдань безпеки України. Отже, розробка й прийняття Закону України “Про національну безпеку” дозволили б створити надійне підґрунтя для нормативно-правового регулювання в цій сфері. При розробці ж і реалізації державної політики щодо національної безпеки не можна відходити від основної лінії, яку визначає Конституція – розбудови і подальшого розвитку України як суверенної і незалежної, демократичної держави.
|
