Міжнародні стандарти застосування необхідної l 959d33j 9;или та
У відповідності зі ст. 2 Європейської l 959d33j 2;онвенції про захист прав людини та основних свобод позбавлення життя не порушує право людини на життя, якщо воно є результатом застосування не більш як абсолютно необхідної l 959d33j 9;или.
У п. 2 цієї ж статті визначено випадки абсолютної l 959d33j 5;еобхідності застосування сили – це захист будь-якої l 959d33j 6;соби від незаконного насильства, здійснення законного арешту чи запобігання втечі особи, затриманої l 959d33j 5;а законних підставах, а також дії, передбачені законом, для придушення бунту чи заколоту.
У справі Мак-Канн та інших проти Великобританії Європейський суд із прав людини (рішення від 27 вересня 1995 р.) указав, що п. 2 ст. 2 Європейської l 959d33j 2;онвенції про захист прав людини та основних свобод визначає ситуації, у яких допускається застосування сили з можливістю позбавлення життя як ненавмисного результату, але таке застосування сили не повинно перевищувати межі абсолютної необхідності для досягнення однієї з визначених цілей і, насамперед, має строго відповідати цим цілям.
Стаття 9 з “Основних принципів застосування сили і вогнепальної зброї l 959d33j 7;осадовими особами по підтримці правопорядку” (виданих у збірнику стандартів і норм ООН у сфері попередження злочинності й карного правосуддя) передбачає, що посадові особи по підтримці правопорядку не застосовують вогнепальної зброї проти людей, за винятком випадків самооборони чи захисту інших осіб від неминучої загрози смерті або серйозного поранення, або з метою запобігання здійснення особливо тяжкого злочину, наслідком якого може бути загроза життю, або з метою арешту особи, що представляє таку небезпеку та чинить опір, чи з метою запобігання її втечі і лише в тих випадках, коли менш рішучі заходи недостатні для досягнення цих цілей. У будь-якому випадку навмисне застосування сили зі смертельним результатом може мати місце лише тоді, коли воно абсолютно необхідне для захисту життя.
Кримінально-правова теорія допускає, що шкода, заподіяна особою, яка діє в стані необхідної l 959d33j 6;борони, може бути і більш значною у порівнянні з тією шкодою, яка була відвернена актом необхідної l 959d33j 6;борони. Важливо, щоб ця шкода не була явно несумірною у порівнянні зі шкодою відверненою.
Стаття 15 закону України “Про міліцію” передбачає, що працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках: 1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заручників; 2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека; 3) для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної l 959d33j 6;соби, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції; 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівникові міліції. Однак забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю громадян або працівника міліції.
|
