Історичні віхи розвитку земельних віднос 636g62g 080;н
Земельні віднос 636g62g 080;ни та землеустрій мають давню історію, вивчення якої є одним з важливих шляхів теоретичних та практичних питань сучасної організації території. Земельні віднос 636g62g 080;ни зародилися ще в період первісного ладу, коли земля з чисто природного утворення під дією людської праці становиться засобом виробництва та об’єктом власнос 636g62g 090;і. Виділення в первісному ладі класів, процес переходу до рабовласницького ладу посилюють значення землі та загострюють земельні віднос 636g62g 080;ни. В літопису Нестора «Повесть очинять лет» описано лише географічне розселення слов’янських племен. В VI IX столітті в східнос 636g62g 083;ов’янському суспільстві пішов процес класоутворення та створення передумов феодалізму. Виникли спочатку племінні, а потім територіальні князівства, які об’єднувалися в державні. Найбільші об’єднання з них були Київське та Новгородське князівства. В ІХ столітті об’єдналися князівства, що поклало початок існуванню древньоруської держави – Київської Русі. На чолі держави стояв великий київський князь, який був верховним власником всієї землі.
З зростанням ціннос 636g62g 090;і землі з’явилася необхідність в регулюванні землеволодінь, в більш точному розмежуванні земель. До цього часу віднос 636g62g 103;ться записи літопису про існування меж «удельных» князівств. Першими межовими знаками були каміння – називалися вони тамги. Деякі статті «Русской правды» свідчать про наявність певного порядку розв’язання земельних спорів. Він починався заявою князю або його суддям про суть скарги; судовими доказами при цьому були показання свідків – «видоков» та «послухов». Звинувачений судом платив на користь князю штраф – «продажу», а виправданий – судове мито судді та писарю. Виконавець судового вироку був прообраз землеміра.
Письмові джерела з історії землеволодіння на Київській Русі свідчать, що розвиток феодальної земельної власнос 636g62g 090;і знайшло своє відображення в зростанні вотчинного землеволодіння монастирського. При Івані Грозному був виданий перший наказ про розгортання «землемерием» межування всіх помість, а лишок розділити між бідняками. Цей наказ став джерелом для складання «Писцовых книг». Іван Грозний для ведення земельних описів та межувань створив «Поместну избу», а пізніше утворив «Поместный приказ», що є прообразом сучасних земельних установ. Межова установа – «Поместный приказ», в якій накопилася велика кількість указів, приписів по земельних справах видав збірку межових законів «Соборное Уложение», що є прототипом сучасного Земельного кодексу.
Реформаторська діяльність Петра І значно відобразилася на розвитку земельних віднос 636g62g 080;н і землеустрою. По Указу царя поділ на «вотчини» та «помістя» було заборонено, а також подушний податок. Був ліквідований «Поместный приказ», а створена на його базі «Вотчина Колегія». В цей період було видано ряд указів, які обмежували зростання церковного та монастирського землеволодіння.
Петро І особисто написав інструкцію, що названо «Пункты, каким образом очинять ландкарты». Для цього були підготовлені перші геодезисти в Адміралтействі Санкт-Петербурзької Академії на факультеті математичних та навігаційних наук. 34 геодезиста були направлені в різні губернії для виконання робіт у відповіднос 636g62g 090;і з названою інструкцією.
Знімальні роботи проводились променями, що розходилися від головного міста вздовж великих шляхів до «уездной» межі. Направлення ходу визначалося бусоллю, а лінії вимірялись цепами (сучасна мірна стрічка). Всі об’єкти місцевості нанос 636g62g 080;ли на абрис застосовуючи засічки по бусолі. По матеріалах польових вимірів, на основі розбиття сітки меридіанів та паралелей нанос 636g62g 080;ли об’єкти. Польові карти відсилали в Сенат, де готувались до печаті.
XVIII
Історія земельних віднос 636g62g 080;н з давніх-давен до ХІХ століття – це історія боротьби феодальних держав за українську землю.
Столипінська земельна реформа 1905-1910 роках полягала в розкладі селянської общини, розширенні діяльнос 636g62g 090;і селянського земельного банку, проведенню землеустрою та переселенні селян з метою створення на селі класу кулаків. Земство Полтавщини фінансувало та вирішувало господарські питання та вело велику освітянську роботу. Для проведення земельної реформи була необхідність великої кількості спеціалістів землевпорядників. Тому 1909 року в Полтавські школі садівництва і городництва ІІ розряду Полтавська губернська земська управа відкрила факультет по підготовці спеціалістів за спеціальністю «Землевпорядкування».
Землевпорядники цього періоду мали статус представника влади, нос 636g62g 080;ли на шиї медаль, яка засвідчувала його посаду та владу. Земельні питання без погодження з земством не вирішувались.
в усіх областях України, сучасна назва Державне підприємство науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
Сучасна четверта земельна реформа розпочалася 18 грудня 1990 року Постановою Верховної Ради України «Про земельну реформу», якою було започатковано реформування земельних віднос 636g62g 080;н. На основі даної постанови, починаючи з 15 березня 1991 року всі землі України оголошено об’єктом земельної реформи. Основним завданням реформи є перерозподіл земель по різних формах власнос 636g62g 090;і, передача їх у власність і користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі та раціонального використання і охорони земель.
|
